АРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. арієць, йця, чол.; арійка, и, жін.).
1. У буржуазній етнографії та антропології — назва індійців, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами.
2. У расистській німецькій літературі — представники «вищої», німецької раси. — Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці (Натан Рибак, Час, 1960, 229).