АРГУМЕНТА́ЦІЯ, ї, жін., книжн.
1. Те саме, що аргументування. Відчуваєш силу в його такій грубій, але й незаперечній аргументації (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 342).
2. Сукупність аргументів (у 1 знач.). Властивої полемічної аргументації в його [І. Вишенського] писаннях не так багато, як би веліла догадуватися назва полеміста (Іван Франко, XVI, 1955, 426); Галілей розробив філософську й фізичну аргументацію на користь системи Коперника про обертання Землі навколо Сонця (Наука і життя, 10, 1958, 45).