А́РФА, и, жін. Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рамп з натягнутими на ній струнами. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні, Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий, Як ліс терновий навесні (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 370); Під колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 217).
Еолова арфа — дерев’яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Леся Українка, I, 1951, 128).
АРФА
Тлумачення слова