АПОЛОГЕ́ТИКА, и, жін.
1. Галузь богослов’я, що захищає догми християнської релігії.
2. перен. Захист, вихваляння якого-небудь учення, суспільного ладу і т. ін. Перегляд спадщини [дожовтневого літературознавства] ніяк не означає ні апологетики, ні реставрації буржуазних традицій (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 60).