АПЛО́МБ, у, чол. Самовпевненість у поведінці, розмові. Лікар, здавалося, забув.. про своє недавнє розгублення і навіть переляк, говорив тепер самовпевнено, з апломбом, з почуттям власної вагомості і невразливості (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 37); Промовець, витерши хустинкою чоло, почав знову, хоч і без попереднього апломби (Микола Олійник, Леся, 1960, 178).
АПЛОМБ
Тлумачення слова