АНУТЕ, виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається при звертанні до кількох осіб. — Ануте дівчата, звеличаймо Домаху! (Марко Вовчок, I, 1955, 61); Ануте ж, будемо хвалиться, Хто розгадав [загадку] — чи ви, чи я (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 282); — Ануте, покуримо (Панас Мирний, I, 1954, 335).
АНУТЕ
Тлумачення слова