АНТИТЕ́ЗА, и, жін.
1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного «я» (Леся Українка, V, 1956, 261); З кожною її [трилогії Л. Толстого] частиною все яскравіше і різкіше виступає антитеза: «дворянство — народ» (Радянське літературознавство, 2, 1957, 107);
// літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. Весь вірш [П. Грабовського «Справжні герої»] побудований на антитезі: справжні герої протистоять псевдогероям; активна дія народних борців протиставлена пустій і безплідній романтиці буржуазно-дворянських поетів (Українська література, 9 клас, 1957, 174).
2. філос., лог. Те саме, що антитезис.