АНТИСЕ́ПТИКИ, ів, мн. (одн. антисептик, а, чол.).
1. мед. Хімічні речовини, за допомогою яких знезаражують рани або запобігають їх зараженню; антисептичні засоби. В клініці терапевтичної стоматології мікроцид майже повністю витіснив застосування антисептиків (Мікробіологічний журнал, XVIII, 3, 1956, 57).
2. техн. Речовини, якими просочують дерев’яні частини будівель, шпали і т. ін., щоб зберегти їх від гниття. Щоб запобігти руйнуванню деревини різного роду гнилями, її сушать, просочують антисептиками (креозот, мідний купорос, фтористий натрій) (Столярно-будівельна справа, 1957, 47).