АНТИПО́Д, а, чол.
1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі.
2. перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині. Між сільським пролетаріатом і селянською буржуазією перебуває верства середнього селянства, в становищі якої є риси і того і другого з двох антиподів (Ленін, 8, 1949, 203); Антиподом Чіпки [в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»] є дрібний власник Грицько, що пнеться у великі господарі (Історія української літератури, I, 1954, 390);
// Взагалі про що-небудь, своїм характером, особливостями протилежне іншому. Реалізм і романтизм не тільки змінювали один одного в часі як антиподи, а й мирно співіснували протягом майже всього XIX ст. не лише в літературі в цілому, а навіть у творчості одних і тих же письменників (Радянське літературознавство, 1, 1961, 24).