АНТРА́КТ, у, чол.
1. Перерва між двома діями вистави, між відділами концерту і т. ін. В перший же антракт я викликала його за куліси і попросила познайомити мене з його жінкою (Леся Українка, III, 1952, 706); В антракті — в залі і фойє — гарячі сперечання про виставу: одні — «за», другі — «проти» (Минуле українського театру, 1953, 159);
// розм. Перерва під час якої-небудь дії, в роботі і т. ін. Написав одно оповідання й пишу друге, в антрактах, звісно, коли серце не заважає (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 381); Допитував він [генерал] мене з антрактами, висилаючи на якийсь час до іншої кімнати (Володимир Самійленко, II, 1958, 402).
2. Музичний твір, що виконується між двома діями вистави, опери. Невеличкий, але тепло й щиро написаний антракт до 2-ої дії (Історія української музики, 1922, 245).