АНІТЕЛЕ́НЬ, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нітелень, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука. І всі у ряд поставали, Ніби без’язикі — Анітелень (Тарас Шевченко, I, 1951, 247); Тільки перед татарами — анітелень про те, що Настя його наречена (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 164).
АНІТЕЛЕНЬ
Тлумачення слова