АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до анемія; недокрівний.
2. перен. Безсилий, млявий, кволий. Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, — маленькі одливи від голови і певна безсилість (Леся Українка, V, 1956, 356); * Образно. Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248).