АНА́ЛІЗ, у, чол.
1. Метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини; протилежне синтез. Проходять [у «Бориславських оповіданнях» І. Франка] живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Аналіз — це мислене розчленування предмета або явища, виділення окремих його частин, ознак, властивостей (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 125);
// Розгляд чого-небудь. На комсомольських зборах Андросов за наказом Руднева зробив аналіз операції і подав список товаришів для нагороди (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 64).
2. Визначення складу і властивостей якої-небудь речовини, дослідження їх. Зробив мені він [лікар].. аналіз мокроти (Леся Українка, V, 1956, 389); Він зробив хімічний аналіз багатьох гірських порід (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 46).