АНАХРОНІ́ЗМ, у, чол.
1. Помилка в літочисленні, хронології подій, явищ. Анахронізм: титаря ляхи замучили зимою, а не літом (Тарас Шевченко, I, 1951, 148).
2. Явище, поняття, погляд, звичай та ін., які застаріли і не відповідають сучасності; пережиток. [Галя:] Адже справді, хто, окрім українського поета, напише так тепло про кохання, про те, як дівчина виглядає козаченька, який хоч і зробився анахронізмом, але не з вини поетів (Володимир Самійленко, II, 1958, 97); Був мирний час, слово «фронт» звучало анахронізмом (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 181).