АНА́ФЕМА, заст. АНА́ХТЕМА, и, жін.
1. Відлучення від церкви, прокляття. Сьогодня [сьогодні] в церкві анахтему співали (Словник Грінченка).
Віддавати (піддавати) анафемі — проклинати, осуджувати, таврувати.
2. Уживається як лайливе слово. — А в мене ж мужики, то анафеми, .. антихристи! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 52); — Один наш зайдиголова до району поліз.. та заблудив, анахтема (Остап Вишня, I, 1956, 420).