АМУ́Р, а, чол.
1. У римській міфології — бог кохання, якого зображали крилатим хлопчиком з луком і стрілами. На другім боці канапи червоніло повне, кругле лице о. Хведора, неначе лице товстого свіжого амура, що вишивають гарусом на подушках (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118);
// Статуя або зображення його. Важка чаша.., цяцькована білими.. амурами, завжди привертала увагу гостей (Олесь Донченко, III, 1956, 43).
2. тільки мн., розм., заст. Любовні справи, пригоди.