АМБІТНИЙ

АМБІ́ТНИЙ, а, е. Самолюбний; гордий; честолюбний. Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (Іван Франко, VII, 1951, 333); І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Юрій Яновський, II, 1958, 267).