АМБІЦІЯ

АМБІ́ЦІЯ, ї, жін. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Іван Франко, III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 100).
♦ Полізти (вдаритися і т. ін.) в амбіцію — дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Юрій Яновський, II, 1958, 312).