АЛЯ́РМ, у, чол., заст., рідко. Тривога. Се вчора був легкомисний, сліпий алярм хоч не зовсім безпідставний (Іван Франко, IV, 1950, 267); Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Яків Качура, II, 1958, 367);
// Шум, крик. Кожен день — як вибух і як штурм, Шалений марш напружень і енергій, Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (Микола Бажан, Роки, 1957, 39).
АЛЯРМ
Тлумачення слова