А́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Вигукувати «ах», виражаючи здивування, захоплення, радість, горе, співчуття та ін. Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 127).
2. Утворювати глухі, переривчасті звуки (внаслідок удару, вибуху, пострілу).