АКАДЕМІ́ЗМ, у, чол.
1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя.
2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків і протистояв реалістичному мистецтву. Реалізм поеми «Катерина» стимулював розв’язання нових складних художніх завдань у живопису, де треба було переборювати традиції академізму (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 60).