АГО́НІЯ, ї, жін.
1. Останні прояви життєвих функцій організму перед смертю; передсмертні муки; конання. У неї сіпалася в передсмертній агонії рука і чомусь тремтіли повіки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 206); * У порівняннях. Машина бухає і стогне важко, мов велетенські груди в агонії… (Леся Українка, I, 1951, 312).
2. перен. Останні хвилини існування того, що гине, зникає. Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію, показав агонію споконвічної селянської віри в царя-батюшку.. (Ленін, 8, 1949, 89); Місто зберегло сліди страшної агонії гітлерівців (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 7); * Образно. Остання агонія… Ще година й затихає ярмарок… (Остап Вишня, I, 1956, 58).