АГЛЮТИНА́ЦІЯ, ї, жін.
1. біол. Злипання, склеювання в грудочки й осідання завислих у рідині мікроорганізмів або окремих клітин — червонокрівців чи білокрівців. При змішуванні еритроцитів однієї людини з сироваткою іншої часто відбувається склеювання еритроцитів у великі купки, тобто відбувається їх аглютинація (Загальний догляд за хворими, 1957, 179).
2. лінгв. Спосіб творення граматичних форм і похідних слів у деяких мовах (тюркських, фінських та ін.) додаванням до незмінюваних основ однозначних афіксів.