АДВОКАТУ́РА, и, жін.
1. тільки одн. Діяльність адвоката. — Тепер я заробляю дещо дрібною адвокатурою тощо.., — сказав Кміта (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 340); Назвав його паном доктором: припускав, видко, що Славко має намір посвятитися адвокатурі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 277).
2. Добровільне об’єднання осіб, що подають юридичну допомогу населенню та організаціям порадами, складанням різних документів, участю в судових процесах. Радянська адвокатура, яка існує майже чотири десятиріччя, грає важливу роль в справі охорони прав і законних інтересів громадян, підпорядковуючи всю свою діяльність.. боротьбі за додержання соціалістичної законності (Радянське право, 2, 1960, 122).