ЗИЗ

ЗИЗ, а. чол., діал. Косоокість.
♦ Дивитися (поглядати, глянути і т. ін.) зизом: а) косити, скошувати очі (про фізичну ваду зору). Панич пана професора і пані професорки теж приїхали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться зизом (Ольга Кобилянська, I, 1956, 111); б) кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість. Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 472); — Прощай Гнате, та не згадуй лихом, може, коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 120).