ЗВИЧАЄ́ВИЙ, а, е. Стос. до звичаю. Кожне революційне і звичаєве свято сьогодні має важливе суспільне, в тому числі і естетичне значення (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 15).
▲ Звичаєве право — сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою. Землевласницький закон, створений у Візантії у зв’язку з поширенням слов’янських поселень на території імперії, включив норми слов’янського звичаєвого права (Історія УРСР, I, 1953, 39); — Звичаєве народне право в ґрунтових справах і в громадських справах не знає задавнення (Іван Франко, VI, 1951, 275).
ЗВИЧАЄВИЙ
Тлумачення слова