ЗУПИ́НКА, и, жін.
1. Припинення руху кого-, чого-небудь. Після зупинки в селі, де зійшло багато пасажирів, автобус круто звернув убік, на лісовий шлях (Олесь Донченко, VI, 1957, 537); Колона [полонянок] починає рухатися.. Уже минули браму і подвійну дротяну огорожу, уже вступили в двір. Знову зупинка (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 166);
// Припинення роботи машини, мотора і т. ін. В нічній тиші зупиняється кран, що досі обертався поволі. Поночі, тож невідомо, яку роботу він виконував, тільки зупинка його стає нестерпною (Олександр Довженко, I, 1958, 53).
2. Спеціально визначений пункт, місце, де постійно зупиняється транспорт, щоб пасажири могли вийти або зайти. Коло самої лікарні була автобусна зупинка (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 74); Ліда пішла до трамвайної зупинки (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 11);
// розм. Відстань, частина шляху між двома такими пунктами.
3. Тимчасове перебування, затримка де-небудь на шляху кудись (під час переїзду, переходу і т. ін.). Пасажирів повідомили, що зупинка триватиме кілька годин (Микола Олійник, Леся, 1960, 189).
4. Перерва в якій-небудь дії, роботі, пауза в мові і т. ін. Безпорадні зупинки та паузи сторопілих артистів.. робили спектакль несценічним (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 90).
Без зупинки — не припиняючи руху, не перериваючи роботи, мови і т. ін. По рейках колеса Вистукують дзвінко, І хочеться мчати Вперед без зупинки (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 6); Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися і навіть без зупинки відповідала на телефонні дзвінки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 82); Робити зупинку — зупинятися, на деякий час припиняти рух, переривати якусь дію, роботу і т. ін. В Чаплинці танки роблять зупинку (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 657).