ЗОЛА́, и, жін.
1. Незгорілі мінеральні рештки у вигляді пилу, що лишаються після спалювання якої-небудь речовини. Під золою і жару не знати (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 152); Чимале дворище.. курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною марою стояло печище (Панас Мирний, III, 1954, 342);
// Елементи мінералів у складі рослин. Бобові порівняно із злаковими культурами відзначаються високим вмістом золи і кальцію (Хлібороб України, 7, 1968, 27).
2. Деревний попіл, що використовується для зоління білизни.