ЗНЕСЛАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕСЛАВИТИ, влю, виш; мн. знеславлять; док., перех.
1. Розпускати плітки про кого-, що-небудь, позбавляти доброго імені; ганьбити, ославляти. Князь, людина виняткової чесноти, не міг попустити, щоб його ім’я знеславлювали (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 328); Плетуха з плетух [Ґедзиха], кого хоче обнесе по всім селищі, виганьбить, викляне, знеславить нізащо (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 58).
2. Принижувати, безчестити кого-, що-небудь негідними, ганебними вчинками;
// тільки док. Позбавити дівочої честі. — Джаннотто, ти знаєш сам, як тяжко ти мене зневажив, дочку мою знеславивши (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 124);
// Применшувати чию-небудь добру славу. Син разом з батьком ходить дорогою до заводу, пірнає під домну, — о, рід наш домну не знеславить (Юрій Яновський, I, 1954, 90).