ЗНА́ЙДА, и, чол. і жін., розм., заст. Дитина-підкидьок, знайдена і взята ким-небудь на виховання. Його лице було зовсім не подібне до тамтих, — певно, се був якийсь знайда (Іван Франко, VIII, 1952, 342); Він усміхнувся дівчинці, вийняв цукерку і дав їй. Цукерка трохи заспокоїла маленьку знайду (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 382).
ЗНАЙДА
Тлумачення слова