ЗМУЖНІТИ, ію, ієш, док.
1. Досягти повного фізичного розвитку; стати дорослим. Леонід Семенович змужнів, вилюднів і неначе трохи підріс (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 102); Наче батько на сина, дивився Килигей на свого колишнього повстанця. Змінився, змужнів (Олесь Гончар, II, 1959, 441); * Образно. Вже ті й дуби змужніли, Що ми в саду садили цім (Іван Нехода, Дпіпр. край, 1939, 16).
2. перен. Досягти найвищого ступеня, найбільшого розквіту в своєму розвитку. Марксизм виріс і змужнів тому, що не приховував розходження, не дипломатничав.. (Ленін, 15, 1949, 346); Піднеслась, змужніла і збагатилася за останні два роки наша українська радянська література (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 33); В період 1896—1904 рр. талант Лесі Українки змужнів, набрав великої художньої сили (Радянське літературознавство, 18, 1955, 190).