ЗМОРЮВАТИ

ЗМОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗМОРИТИ, зморю, змориш, док., перех. і без додатка. Доводити до фізичного виснаження, до перевтоми; стомлювати. Полонені просувалися вперед надто повільно. Дедалі дужче зморювала втома (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 111); Зморила всіх духота нестерпуча: Не подиха вітрець на поле й ліс (Борис Грінченко, I, 1963, 110); До Малахової було верстов сім. Їхали помаленьку, щоб не зморити коней (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 11);
//  Змучувати, терзати морально. Спочатку нетерплячка, потім ображена гордість, врешті тупа байдужість зморювали душу дівчини (Роман Іваничук, На краю.., 1960, 69).
♦ Сон (дрімота) зморить, зморила кого — хто-небудь засне, задрімає, заснув, задрімав від перевтоми. Нема й краю його казкам. — Уже яка я до них охоча, — додала наймичка, — та й мене сон зморить, не дослухаю, поки змовкне (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 311); Вогонь спалахнув і знову пригаснув. Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 290).