ЗЛОПА́М’ЯТНИЙ, а, е. Який довго пам’ятає заподіяні йому ким-небудь зло, образу. Що ти про мене думаєш? Що я лиха, злопам’ятна дівчина з кришталевим, серцем у грудях (Леся Українка, V, 1956, 110); — Ой, плохі ж ви, сусідонько, плохі та не злопам’ятні!.. Та невже ж ви забулися, що вона вас гускою обізвала? (Любов Яновська, I, 1959, 86); — Не відпирайся, скажи хоч тепер правду. Я ж не злопам’ятний… (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 93).
ЗЛОПАМ’ЯТНИЙ
Тлумачення слова