ЖУЖЕЛИЦЯ 1, і, жін.
1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 285); Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Олесь Донченко, II, 1956, 61); Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Іван Сенченко, Опов., 1959, 194).
2. діал. Нагар. Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний, I, 1954, 319).
ЖУЖЕЛИЦЯ 2, і, жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв’яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18).
▲ Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Хлібна жужелиця (туруп) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колгоспник України, 8, 1961, 23).