ЖА́ЛІБНИ́Й, жалібна, жалібне.
1. Який виражає тугу, печаль; журливий. — Сидить було вона кінець стола, шиє сорочку та все співає, та таких же тобі пісень смутних та жалібних (Нечуй-Левицький, I, 1956, 61); Думки рояться, снують то сумні, то патетичні, то гнівні, то жалібні (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 337); * Образно. Осінь жалібна минула, мов стара вдовиця (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 27).
2. Стос. до жалоби (див. жалоба 1, 2); траурний. Люди якісь залякані, сумні, жінки в жалібних чорних крепах, у мужчин тільки чорні краватки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354); Полковий оркестр грав жалібний марш (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 433).