ЖАЙВОРОНОК, нка, чол.
1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); Вийся, жайворонку, вийся Над полями (Максим Рильський, I, 1956, 17); * У порівняннях. Сапає [жінка], нахиляється до кожного листочка, співає тоненько, як жайворонок (Юрій Яновський, I, 1958, 322).
2. Виріб з тіста, що формою нагадує жайворонка. По хатах печуть пшеничні жайворонки із дзьобиком і крильцями (Юрій Яновський, II, 1958, 182).