ЖАДНИЙ 1, а, е, рідко. Те саме, що жадібний. Те, що лишилося ще в мені, жадне лише спокою, гармонії і поезії (Ольга Кобилянська, III, 1956, 9); — Жадний до книжок чоловік, — вирішив Сахно, ще не знаючи, як поставищися до цього (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 179); Ні, не плаче [Ярема]: змія люта, Жадна випиває Його сльози, давить душу, Серце роздирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 117); * Образно. Виприсне вигук: «Гей, сірі!» Та жадні простори зразу ж і ковтали його (Андрій Головко, I, 1957, 58).
ЖАДНИЙ 2 див. жодний.