ЖА́БНИК, а, чол., зневажл. Прізвисько людини, яка бовтається або плаває у неглибокій воді, де багато жаб. [Рябипа:] Чекайте.. Чекайте, жабники! Я вам дам! (Іван Франко, IX, 1952, 399); А капітани — справжні морські вовки, хоч і звав їх несвідомий обиватель жабниками (Юрій Яновський, II, 1958, 196).
ЖАБНИ́К, у, чол. (Filago, L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих, що росте на берегах річок, луках і цвіте жовтим цвітом; використовується в медицині як протицинготний засіб; жовтець-пшінка.