ЗГУ́СНУТИ і розм. ЗГУ́СКНУТИ, не; мин. ч. згус і згуск, ла, ло; док.
1. Зробитися густим, густішим; загуснути. Пара від холоду згусне (Словник Грінченка).
2. перен. Стати насиченим, інтенсивним, густим (про сутінки, темряву і т. ін.). Коли згусли сутінки, замовкла й метушня (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 299); Навколо згусла темрява (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 111); Згускли тіні між деревами (Степан Васильченко, II, 1959, 334).
3. перен. Стати нижчим за тоном (про голос, звук і т. ін.). Голос Григорів згуск до хрипоти (Андрій Головко, II, 1957, 311).