ЗГО́РБИТИ, блю, биш; мн. згорблять; док., перех.
1. Вигнути горбом (спину). Наймит сміявся в рукав, аж спину згорбив (Нечуй-Левицький, III, 1956, 204).
2. тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Робота мене згорбила, не розкіш (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 30); Мене давно вже горе згорбило (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 298); Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Іван Ле, Наливайко, 1957, 216).