ЗГОЛОШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗГОЛОСИТИСЯ, лошуся, лосишся, док.
1. на що, до чого і з інфін. Заявляти про своє бажання, згоду робити що-небудь. До столу президії подавали записки, зголошувалися на виступи (Іван Ле, Право.., 1957, 284); Заробітчани привселюдно чинять розправу над тим, хто, нехтуючи звичаями заробітчанського товариства, зголошується ставати за безцінь (Олесь Гончар, I, 1959, 38); День у день зголошувалися бідніші бояри до служби (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 538); Зголосилися три чоловіки.. принести сюди таємничу скриньку (Іван Франко, VIII, 1952, 14); Довелось готувати лампи. Зголосились на це Грицько й Сашко (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 536).
2. діал. Приходити. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Іван Франко, VI, 1951, 167); — Чи заходив сюди Север? Я йому казав, щоб зголосився між четвертою і шостою… (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 296).