ЗДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до здерев’яніти;
// у знач. прикм. Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев’янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. полезах. лісорозв., 1956, 229); Чи зуміють здерев’янілі руки послати патрон у гвинтівку? (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 246).
2. у знач. прикм., перен. Який завмер, застиг на місці. Він сидів здерев’янілий і стежив за нею безсильним поглядом (Іван Франко, VI, 1951, 242).