ЗАВУ́ЛОЧОК, рідше ЗАУ́ЛОЧОК, чка, чол. Зменш. до завулок, заудок. Візник завернув вузеньким завулочком і став біля широких воріт (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 109); Село воно превелике! Скільки улиць, скільки заулочків — сказать: без ліку (Марко Вовчок, VI, 1956, 243).