ЗАТВЕ́РДИТИ див. затверджувати.
ЗАТВЕРДИ́ТИ, джу, диш, док., перех.
1. Док. до твердити. Певне не малий час минув, поки люди затвердили ті вигуки, навчилися розуміти їх (Панас Мирний, V, 1955, 306).
♦ Затвердити, як свої п’ять пальців — завчити, добре запам’ятати. Я думав: що в тих москалях? аж воно одна тобі муштра… Так затвердив, — як свої п’ять пальців… (Панас Мирний, II, 1954, 122); Затвердити на зубок — вивчити напам’ять. Всі складні проблеми людських стосунків, проблеми культури й мистецтва Кушнір намагався увібгати в кілька відомих.. істин, які він затвердив на зубок (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 547).
2. розм. Почати твердити, повторювати те саме. — Затвердив благодарю, благодарю, як півень той кукуріку! кукуріку! (Панас Мирний, I, 1954, 204).