ЗАТВЕРДІТИ, ію, ієш і ЗАТВЕРДНУТИ, ну, неш; мин. ч. затвердів і затверд, ла, ло; док.
1. Стати твердим або твердішим. Його [снігу] не можна зачерпнути: він злежався й затвердів (Олесь Донченко, V, 1957, 328); Земля під ногами затвердла, скована раннім морозом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 677).
2. перен. Зміцнитися в переконаннях, стати стійким, непохитним. І у силі, в добрі, Як скала затвердій (Степан Руданський, Тв., 1956, 61); [Тетяна:] Молодий ще ваш Денис. Йому ще слави, козацького гарту добувати треба, а з ними.. й розум затвердіє (Карпенко-Карий, I, 1960, 138); Бійці.. одразу якось, внутрішньо зімкнувшись, затверділи, загострились у напрузі (Олесь Гончар, III, 1959, 41);
// Набути виразу твердості. Обличчя Ватутіна враз посерйознішало, ніби аж затверділо (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 325).
3. перен., рідко. Стати черствим, бездушним, байдужим. Серце її затвердло навіть на найперші дитинячі чуття, на чуття жалю по материній недузі (Іван Франко, XVI, 1955, 70).