ЗА́ТРИ́МКА, и, жін.
1. Дія за значенням затримати. Треба було вчасно з’явитись на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала (Олесь Донченко, II, 1956, 100); Лузгін стисло виклав суть справи. Йдеться про затримку батальйону на Ромодані (Андрій Головко, II, 1957, 460); При порушенні функцій щитовидної залози відбувається затримка і викривлення фізичного та психічного розвитку дитини (Шкільна гігієна, 1954, 99).
2. Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін. Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Микола Трублаїні, I, 1955, 115).
Без затримки — негайно, не зупиняючись. Винищуючи гарнізон, треба було водночас виламати передні двері, щоб перші атакуючі влетіли в будинок без затримки (Олесь Гончар, III, 1959, 257); За одним затримка — не вистачає кого-, чого-небудь. Уже хур із п’ять стоять навантажені. Лаштуються чоловіки вирушати — за одним затримка. Але ось і він виніс останнього лантуха, поклав собі на воза (Андрій Головко, I, 1957, 306).