ЗАТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех., техн. Робити гострим; загострювати. Зуб’я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 50); Самі господарі не витримували й починали виправдуватись, що в них на шахті.. свердла не тил металом наварюють і не так заточують (Юрій Яновський, II, 1958, 363).
ЗАТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.
1. діал. Закочувати. Заточи воза в клуню (Словник Грінченка).
2. розм. Спричинювати втрату рівноваги. Важке тіло [гайдука] захиталося, заточуючи в різні боки коня (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 32).
3. розм. Заносити вбік. Метіль то вбік заточить Санки, то спереду заскочить (Іван Франко, X, 1954, 315).