ЗАСТАНО́ВА, и, жін., діал.
1. Застава (див. застава 1 1). Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Любов Яновська, I, 1959, 69).
2. Розум; міркування. Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Іван Франко, VII, 1951, 123); — Приходять до мене такі хвилі, от як оця тепер, що одна думка без застанови — і я позбавлю себе життя (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 155).