ЗА́СЛІ́НКА, и, жін.
1. Шматок жерсті певної форми з ручкою, яким закривають отвір кухонної печі. До ранку порається Явдоха, місить тісто, а перед обідом відсунула з печі заслінку й на лопаті почала вибирати одну за одною запашні паляниці… (Олесь Донченко, III, 1956, 11); Похапцем закрила [Уля] заслінкою піч, — хай покипить суп і підсмажиться картопля (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 59);
// рідко. Те саме, що каглянка. Чути було, як гуде в димарі вітер і дрібно, жалісно цокотять залізні заслінки (Олесь Донченко, II, 1956, 357).
2. Взагалі пристрій для закривання отворів. Там, біля горен і ковшів, біля заслінок мартенів, стоять невсипущі металурги (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 104).
3. Щит в шлюзах. Запасні заслінки шлюзів не витримали могутнього напору води (Микола Трублаїні, III, 1956, 369).