ЗАСІКАТИ, аю, аєш, недок., ЗАСІКТИ, ічу, ічеш, док., перех.
1. Виявляти кого-, що-небудь, визначаючи місцезнаходження, розташування. В чагарниках понад повноводою Моровою вже повзали розвідники, вивчали характер протилежного берега, засікали ворожі вогневі точки (Олесь Гончар, I, 1954, 312); Ворожі цілі вивіреним зором він [моряк] засікав упевнено завжди (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 377); Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 94).
Засікати (засікти) час — відмічати, запам’ятовувати час початку, закінчення і т. ін. чого-небудь. — Візьміть годинник. Засічіть час. Я покажу, як треба одягатися і розкладати на ніч обмундирування (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 25).
2. Бити кого-небудь до смерті різкою, батогом. Чаплицький напав на його [Хмельницького] хутір Суботів, пограбував його, спалив хліб, засік батогами на смерть малолітнього сина (Історія УРСР, I, 1953, 219).
3. Зачіпати на ходу однією ногою за іншу (про коня).